| Від упорядника | Новини | Зміст | Стежки | Подяка | Т.Шевченко |
| * * * |
|
Чи ми ще зійдемося знову? Чи вже навіки розійшлись? І слово правди і любові В степи і дебрі рознесли! Нехай і так! Не наша мати, А довелося поважати. То воля Господа. Годіть! Смирітеся, молітесь Богу І згадуйте один другого. Свою Україну любіть. Любіть її... Во время люте, В останню тяжкую мінуту, За неї Господа моліть. |
| 1847 |