Від упорядника |  Новини |  Зміст |  Стежки |  Подяка

Т.Шевченко

* * *

Понад полем іде, Не покоси кладе, Не покоси кладе — гори, Стогне земля, стогне море, Стогне та гуде! Косаря уночі Зострічають сичі, Тне косар, не спочиває Й ні на кого не вважає, Хоч і не проси. Не благай, не проси, Не клепає коси; Чи то пригород, чи город, Мов бритвою, старий голить Усе, що даси. Мужика, й шинкаря, Й сироту-кобзаря. Приспівує старий, косить, Кладе горами покоси, Не мина й царя. І мене не мине, На чужині зотне, За решоткою задавить, Хреста ніхто не поставить І не пом’яне.

1847