| * * * |
|
Вимережить пісню — голубині крила, щоб у ній блакитно далечінь замріла, щоб у ній заграло шумовиння трав, я слова таємні у степу збирав. Плюски — шелестіння — викінчені гами, я їх наче лялю тішив пелюстками ясочок-волошок. Жайворонка спів і перлини-роси у вінки заплів. І знялася пісня — голубині крила: радісно-блакитно далечінь замріла, заблищали скалки — шумовиння трав... Нащо ж мою нитку промінь розірвав? |
| (1919) |