| * * * |
|
І О губи, губи вишнево-темні, мов біля серця огонь нагана!.. У темній кліті веселий штейгер, і ти зо мною, моя кохана. Екран і думи, рулетки шелест і скло холодне теодоліту. Вода, в забої дзвенить і меле, а бліді пальці такі тендітні... II Не дим із трубів на чайні зорі і там шалено у тьмі сягає,— тебе побачив я тільки вчора, а ти вже кажеш мені: — Прощай. Холодні очі — на жовті вікна: переплелися там чорно рями... Далекий потяг востаннє крикнув, і даленіють залізні гами... III Кого ж я в місті шукаю п’яно?.. Знов промайнули вишневі шини... Шумлять бетони, і крок мій тане, і синім димом кохання лине... |
| 1923 |