| * * * | |
|
У плащі. А очі — зорі сині. Задивились верби в прудковод... Тихий вечір... золоті коліна... на щоці од шалі тіні, тіні, тіні... Твій кривавий, твій татарський рот... Знову я спокійний і осінній, Як тоді, у двадцять другий год. Тільки вітер: «Синьому нірвана...» Тільки вітер: «Синьому не жить...» Там, де місяць огненний і п’яний в невідомі і далекі страни на воді дорогою лежить... «Люлі дитиноньці, Коліньці люлі... дзвонять на зорі, і пахне трава...» В ночі далекі (там очі заснулі) будеш йому ти співать... Мишенята сині на паркані — то проміння (одгадай чиє... на траві дві тіні простяглися п’яні, обнялися тіні...
|
|
| 1923 | |