| МАЛИНОВИЙ ПЛАТОК |
|
Я знов один. Покірно одгоріли далі. Й дарунок твій — малиновий платок круг шиї ліг. І в золотій печалі не прилетить в мою кімнату бог — не прилетить... і крилами кохання не зашумить привітно над крильцем. Лиш привид твій розтанув у тумані і все в сльозах нахилене лице... Гей, на огні далекого Версалю тебе вели. Блищала тоскно сталь... І, може, де в півтемній тихій залі цілує хтось вишневії вуста... й сорочку рве... і вже криваві руки біля твоїх розкиданих колін... І, весь в крові від огненної муки, уже лечу далеко од землі... І вже внизу крізь ґрати зачорніло, де вартовий карбує мірний крок, біля вікна знайоме мертве тіло Й дарунок твій — малиновий платок. |
| 1923 |