| * * * |
|
На шматки порізав свою душу й зашпурнув їх ген-ген я од себе... І несуться вони метеорами десь по далеких світах... В порожніх грудях тільки вітер віє, і тоскно шарудять сніги... Там посадив я чорную лілею, в ній заховалося моє щастя, і тре синенькі рученята, і дивиться з благанням навкруги. Сніги, сніги... |
| 1922 |