| * * * |
|
Як сонце до істоми гріє І пахнуть береги в цвіту... По пильному шосе пробіг автомобіль. «З дороги, гей! Агов, агов! Не утечеш. Я дожену, я дожену і там, і ту, і там, і ту знайду, знайду...» — ту-ту-ту-ту... — А десь в височині шумлять, і казяться, і в скелі глухо б’ються, і знов, і знов назад, назад біжать розтерзані, запінені вітри північні, там, де в задумі тихій, вічній Ай-Петрі туманами снить... «Вернись... Вернись...» Пішла. І тільки шаль од вітру за плечима б’ється... А день біжить, а день сміється... З гори в долину тумани... «Вернись... Вернись...» |
| 1923 |