| * * * |
|
Оддзвонила давно Революція. Чую, чую — бетони кричать... І нікому тепер не молюся я, й запеклася на серці печаль. І солодко сміються вітрини, а сніжинки в розпуці летять... Десь далеко цвітуть мандарини і задумано хвилі шумлять... |
| 1923 |