| МАКИ |
| Л. В. Пилипенко |
|
Мені хочеться ходити з одрізаною головою Данте на руках І слухать про любов до Беатріче... Шелестіли жита, хвилювали жита, а між ними розкидано маки. Там, там, там, там козаки, козаки, козаки... Місто. Ніч. Огненні крики в повітрі... Хто це на вухо мені виє тоненько і хитро?.. Голову я нахилю,— дивиться грізно хорунжий... Мамо, а може, я сплю, може, чого занедужав?.. Місто. Ніч. Огненні крики в повітрі... Хто це на вухо мені виє тоненько і хитро... Шелестіли жита, хвилювали жита, а між ними розкидано маки. Там, там, там, там козаки, козаки, козаки... Мені хочеться ходити з одрізаною головою Данте на руках і слухать про любов до Беатріче. |
| 1923 |