| ПАТАГОНІЯ |
|
Я не умру від смерті — я умру від життя. Умиратиму — життя буде мерти, не маятиме стяг. Я молодим, молодим умру — бо чи стану коли старим? Залиш, залиш траурну гру, розсип похоронні рими. Я умру, умру в Патагонії дикій, бо належу огню і землі. Рідні мої — я не чутиму ваших криків, я — нічий, поет світових слів. Я умру в хвилю, коли природа стихне, чекаючи на останню Горобину Ніч. Я умру в паузу, коли серце стисне моя молодість, і життя, і січа. |
| 1917 |