| * * * |
|
Дівчинку здибав колись маленьку Там, де землю Дніпром розколото: Вибирала з води у жменьку Синє золото... І таке тоді небо було безкрає. Поможи мені, дядю, трошки!.. ...А в самої очей немає, – Волошки. Гей, дівчатко! Найкраща з моїх химер! Чи далося ж тобі те золото? ...Вже мені не сміятись тепер По-старому, безглуздо-молодо... |
| 1927 |