| * * * |
|
Чіткіші лінії і фарби спокійніші, – Благословляється на осінь, на дощі... Десь журавлі в похолоділій тиші: – Мерщій! Мерщій! Спішать до Індії, озер північних діти, До кинутих на чужині осад... Але ж нудьга яка – вперед летіти, Щоб повернутися назад! |
| 1927 |