| * * * |
|
Долі моєї ціна – У повітовому місті осінь, А вона витягла серце, – на! – Неціловане й досі! От і упала на неї тінь! От і знесилів. Мало, мало хотінь! – Сили! А коли ж сила уся – Шклянка насіння? Хоч би вже спокій мені засяв, Весно моя осіння! |
| 1926 |