| * * * |
|
Мужчино, смирися, бо стервом є мужеське тіло, Бичів йому мало, і мало нещасть, щоб смирити, Все прагне безоглядно стрічні жінки для забави, Впаде під бичем, підведеться і прагне наново... О, жінко, усе, що у пробах накажеш,— від Бога, Наказуй ламатись в терпінні і гнутись у пробах, У соромі й стиді наказуй відкинуть нечисте, В огні і горінні наказуй вмиватись з полуди. Аж, може, прозріє. Аж, може, дозволить Господь Побачити в тілі жіночім не те, що — як світ, А те, що — безсмертне, побачити душу жіночу. |