| МОНАХ І СМЕРТЬ |
|
Монах: Смерть — мій учитель, мій брат і мій рід, З смерти зродивсь я, до смерти — мій хід. Все, що — глибоке, то смерти слова, Все, що найкраще, то смерти жнива. Смерть: Сам ти родився на світ, Сам попрощаєшся з ним,— Не продай же себе ні за радости цвіт, Ні за труду плід, Ні за слави дим — Будь твердим! Монах: Мої дні — то є тільки покров, Під ним — смерть, сповідальник сердець. Чую, в’яне кров, І найвища любов Посилає її, Що стоїть у млі,— Мій кінець. Смерть: На всіх, на все, що тут довкола, Дивися гостро і проходь, минай. Все — порохом. Лиш угорі — твій край, Лиш угорі твоя є нагорода, І лиш від Бога — радість, не від роду. |