| * * * |
|
Тюрми і голод, нещастя, убивства й помори Шли нам, Найвищий, бичуй нас,— нам певне потреба Раз покоритися волі небес і молитись, Раз у нужденність тілесности вчутись і впасти, Твердеє серце скрушити й наново почати Ще раз, ще більш так, як досі такого не було, Більш, як гетьманства, король чи великі князівства, Божиїм троном поставити край свій і нарід, Біль перелить на молитву, що в битві і в мирі триває. |