| * * * |
|
За непроглядною заслоною Живуть такі, як я,— А тут чужою, незнайомою Сумує день і ніч Сумна душа моя... Я б’юся з тою перепоною Вже сотні тисяч літ,— Та думкою німою, нерухомою Не можу вибитись В потусторонній світ. Чи хто руками міцно-сильними Заслону зірве з царства дня? Хто дасть мені зійтися з вільними, З такими вільними, Як був колись перед віками я? |
| (1919) |