| * * * |
|
В дзеркалі Черемшу скелі високії Ломлються, кришуться, б’ються. Хвилі нестримнії річки глибокої З гордощів скель тих сміються. Змалечку ріс я над хвилями смілими, Хвилям подібним зробився... Образ реального з вічними цілями В серці в кусочки розбився. |