| * * * |
|
Голубонько мила, не сердься, Читаючи скарги мої, Бо кождий удар мого серця Про тебе говорить мені. Тобою живе моя пісня,— Ти кождої пісеньки ткань. Голубонько мила, не смійся З моїх нерозумних зітхань! О, якби ти тільки кохала, То ти не сміяла б ся, ні! А вкупі зі мною зітхала, Читаючи скарги мої. Голубонько мила, не сердься, Що тужно по струнах я б’ю; Ті струни тужливого серця Виспівують тугу мою. |