| * * * |
|
Як душа до душі заговоре Про далекий і страчений рай, То здригаються скелі і гори І змовкає журливий ручай. Вони знають той смуток душевний, Що в піснях виливають серця, Вони чують той голос таємний, Що шепоче до серця співця. І того так здригаються гори, І того затихає ручай: Їм знайоме всесвітнєє горе І за згубленим раєм одчай. |