| * * * |
|
Чорна хмара сонце вкрила, Грім гуркоче з-за гори... Ніч простерла чорні крила; В’ються вихрами вітри. Я злетів би понад села І пігнав з вітрами вмить... Як хороше, як весело: Вітер віє, грім гримить!.. Серце радістю обвилось І тріпочеться в грудях. Де те горе, що приснилось? Де неволя, де той страх? Я не бачив їх, не знаю! Серцю втішно на полях, Я з буйними враз літаю, Я орел, відважний птах! Гей, на волю! на простори! Злину з вітром в кращий світ, Понад поле, понад гори За красою юних літ. |