| ПІСЛЯ «КРЕЙЦЕРОВОЇ СОНАТИ» |
|
«Покласти б голову в коліна... Відчути б руку на чолі...» Сентиментальність! Хай загине І пам’ять ніжних на землі. Нам треба нервів, наче з дроту, Бажань, як залізобетон, Нам треба буряного льоту — Грими ж, фанфар мідяний тон! Десь там самотня віоліна Тужливо журиться в імлі... Не зупиняться! Хай загине! Йдемо! Під марші. По землі. |
| Київ, липень, 1918 |