Від упорядника | Новини | Зміст | Стежки | Подяка | А.Волинська |
* * * | ||
| ||
Мій несподіваний, мій випадковий, Весно осіння, несміла. Бачити хочу знову і знову, Зустріч знести — несила. Бо поорали вже борозни часу Душу мою й обличчя. Будні забудуть, затопчуть, загасять Те, що літам — не личить. Подаленіє неждано-жадане Щастя моє випадкове. …Ранок розвидниться так первозданно, Без жахіття любові. |
||