Від упорядника |  Новини |  Зміст |  Стежки |  Подяка    А.Волинська
* * *
Разлуку, наверно, неплохо снесу, Но встречу с тобою — едва ли
А. Ахматова
Мій несподіваний, мій випадковий,
Весно осіння, несміла.
Бачити хочу знову і знову,
Зустріч знести — несила.

Бо поорали вже борозни часу
Душу мою й обличчя.
Будні забудуть, затопчуть, загасять
Те, що літам — не личить.

Подаленіє неждано-жадане
Щастя моє випадкове.

…Ранок розвидниться так первозданно,
Без жахіття любові.