Від упорядника |  Новини |  Зміст |  Стежки |  Подяка

А.Волинська

* * *

Тихесенько, мій розпачу, не плач! Ой люлі-лю, неприспаная муко! Хіба не взяв вас розум на поруки, Спокою обіцяючи калач? А я давлюсь! давлюсь тим калачем. Геть розуму нудні перестороги: Хай наші зустрічаються дороги! Хай ніч моя втішається плачем!