Від упорядника | Новини | Зміст | Стежки | Подяка | А.Волинська |
* * * |
Везувію, вулкане, примхо долі! Доволі пломеніти навсібіч! Вже кожен день мій вибухає болем, Уламками розтрощуючи ніч! Уже мої Помпея, Геркуланум З усеньким їх добром горять! горять... А кажуть: час усі лікує рани. А кажуть: повернеться благодать, Мине десятиліття, може, два — І на вулкані виросте трава. А як мого не вистачить життя, Щоби зійшли над попелом жита? |