Від упорядника | Новини | Зміст | Стежки | Подяка | А.Волинська |
* * * |
Весна стоїть на роздоріжжі. Морозом знову узялася, а не теплом. Не з теплотою слабенький березень згаса; Якби ти був до мене ніжним, Якби ти щедрим був на щастя — То наді мною і тобою Такі б стояли небеса! Весна то в приморозки вбрана, То в холод вкутала обличчя, І латки снігу аж до квітня З трави старої не сповзли; Ти вже давно мені — не рана, Не безнадія і не відчай, Ти — болем латане терпіння, Яке притерпиться… Коли?! |