Розпука

РОЗПУКА

Поза тихими водами
Сумно та й смерклося;
О, як голос меж горами
Щастя розбилося!

Летить ворон чорнокрилий,—
За ним загуділо;
Щастя моє, гаразд милий
Навіки зниділо.

Тяжко голубу малому
Гори перебити,
Ой ще тяжче безродному
На сім світі жити.

Ти зозуле сивенькая,
Закуй ми сумненько,
Най розпука та й лютая
Вирве ми серденько.

До 1837