| Від упорядника | Новини | Зміст | Стежки | Подяка | М.Шашкевич |
| ДО ... |
|
Мисль піднебесну двигчи в самом собі, Душу в природи безвісти занести, Гадкою крепков тьми світа розмести, Життя кончини подружити обі; Глянути мирно, що ся діє в гробі, К радощам вдати, істинним ся взнести, Радость з тугою в лад миленький сплести, Милость сосвітню пригорнути к собі — Хто вміє, хто вдасть?— Ум сильний, високий, Ум, що го вічна доброта повила, Ум, що го красна природа зростила, Ум, яких мало, хотя й світ широкий, Душа, що в грудях твоїх ся з’явила, Що мене знова з світом подружила. |
| 1833 |