Від упорядника |  Новини |  Зміст |  Стежки |  Подяка

Г.Чупринка

ЛЕТЮЧІЙ ЗОРІ

Розпаливши світлим зором Дивне полум’я в мені, Ти летючим метеором В світлорайдужнім огні Десь в блакиті, В ніжнім світі Загубилась в далині. Я один свою пожежу В вічну темряву несу... Може, взнаю, може, вглежу Ту високую красу, Що в примарах, В світлих чарах Ллє на пал сердець росу. А як жертвою одваги, Ввесь в огняному чаду, Од знесилля та од згаги На розпутті я впаду І в туманах Та в оманах, Наче в морі, пропаду — Ти вечірньою добою Знов по небу пролети І візьми мій дух з собою — Дух, що вік шукав мети,— В величезну Сінь небесну, В вічне сяйво красоти.

1910