| Від упорядника | Новини | Зміст | Стежки | Подяка | Г.Чупринка |
| ДАВНІЙ ОБРАЗ |
|
В споминах ніжних дивних ідилій Привид чудовий ясно встає — То пережите в юності милій Щастя моє. Чую, я чую давню розмову — Ллється в повітрі тиха вона, Капає, ллється словом по слову Дивна мана. Бачу я, бачу постать чудову... Плещуть по серцю хвилі жалю! Давнього щастя полум’я знову Я розпалю. Поки не прийде спокій глибокий, Поки не схилить сон голови — Стій одинокий, привид високий, Мій вартовий! Давнього щастя привид могильний, Повний отрути, повний жалю, Стій,— мій безтільний, мрійно-свавільний,— Жаль я стерплю. |
| 1910 |