Від упорядника | Новини | Зміст | Стежки | Подяка | Г.Чупринка |
ОСІННІЙ ДОЩ |
Усміх пославши в останнім промінні, Згинуло радісне літо; Дощик уїдливий, дощик осінній Сіється, наче крізь сито. Сонце не вийде, не виглянуть зорі, Мов поховались в будівлі; Сіється, сиплеться дощик надворі, Падає, капає з крівлі. Сиплеться дощик, як з прірви-безодні; Стелються сиві тумани, Сумно схилились дерева холодні, Мокнуть діброви й поляни. Вгору туман піднімається срібний, Хмарками-смужками в’ється; Дощик осінній, уїдливий, дрібний Падає, сиплеться, ллється. |
1909 |