Наче з неба впавши, стеля...

* * *

Наче з неба впавши, стеля
Землю вкрила;
Спить пустеля, спить пустеля
Сніжна, біла.

Діти ніжної фауни
В сні мертвіють;
Скрізь буруни, скрізь буруни
Смертю віють.

Віють подихом буруни
В млі північній;
Де ти, юний, де ти, юний
Геній вічний?

З того краю, де од спеки
Гнуться лози,
Вій здалека, вій здалека
На морози!

1909