Тонкостеблі василечки...

* * *

Тонкостеблі василечки,
І любисток, і шевлію
Коло хатнього крилечка
До схід сонця я посію;

А щоб дихали в кімнату
Ніжні пахощі в віконце,
Я посію руту-м’яту,
Як за гори зайде сонце.

Чари викличуть кохання
І любисток, і шевлія
Приворотом спочування,
Як серденько обімліє.

Ну, а м’ята? Бережу я
Для сумного свята м’яту...
Не скажу я, не скажу я,
Хто вквітчає нею хату.

Не скажу я ні словечка
Про сумную ту годину,
Коли м’ята й василечки
Заквітчають... домовину.

1909