До поета

ДО ПОЕТА

Ти, поете, з давніх пір
Сам собою тільки втішний,
Бо з тобою цілий мир,
Мир майбутній і колишній...

В сяйві сонця, в сяйві зір
Єсть до тебе промінь пишний!
Як то можна? Ти — один?!
Ти живеш в довічних дивах,

Як природи щирий син,
І в приливах, і одливах...
І гудеш, як дивний дзвін,
Про природу в ніжних співах.

Ти співаєш небесам
Гімни в тонах стоголосих
І блищиш, як небо, сам
І в морях, і в дрібних росах...

м. Гоголів, 1909