Черничка

ЧЕРНИЧКА

Будять огники лампадок
Силу зору запального;
В серці лоскот давніх згадок,
Розкіш віку молодого.

Сяють фарбами ікони,
Грають блиски в синіх шатах;
Ні зітхання, ні поклони
Не прогонять мрій крилатих;

Літня ніченька пахуча,
В квітках, травах роси-блиски.
Сад вишневий. Беріг. Круча
І юнацькі перші стиски.

Перші чароньки кохання,
Серця щирого порука,
Заклинання, сподівання
І — смертельная розлука.

Капнуть сльози. Дишуть груди
Жаром-полум’ям пекучим.
Серце, сповнене отрути,
Б’ється темпом нестерпучим.

— Стійте, стійте, давні чари,
Хай в уяві щастя грає!
Криють сонце чорні хмари,
В грудях серце завмирає.

— Де ти, гріх мій? Де ти, любий?..
Мовчки слухають кольони,
Як молитви шепчуть губи
І докори і прокльони.

Точить кров вінок терновий;
Давить серце чорна риза...
Крик болючий, крик нервовий
Тишу келії прорізав!