Святогор

СВЯТОГОР

І

Грюк вулкана підземельний.
Регіт. Стогін. Дим пекельний
Знявся вихором навкруг!
Грізно, гучно, ревом бурі
В стіни-мури
До покинутих, забутих,
Злою темрявою скутих
Кинув поклик творчий дух.

Хиже птаство розлетілось,
В чорних зграях закрутилось.
Впав на гори темний флор.
Ніби вкритий димним зливом,
З криком, з гнівом
Став до бою проти скелі
В чорній темряві пустелі
Землеборець Святогор.

В степ шарахнули буй-тури,
В гори, в нори, мов в тортури,
Зникли з ляку хижаки,
А над їхнім рабським жахом
Вільним махом
Б’є по чорних скелях-трупах,
По гранітах, по уступах
Смілий велетень палкий.

II

Коло скелі, мов під ґанком,
Світлим ранком під серпанком
Спить-дрімає Святогор,
А над ним, мов дим, літає,
Хижих спільників вітає
В чорній зграї злісний хор.

Встало сонце променисте,
Грає в росах поле чисте,
Плеском води гомонять;
Вільні птахи вигравають,
Щось віщують, виливають
І бринять, бринять, бринять.

В ніжних дзвонах, в перельотах
Тонуть співи в синіх водах,
В небі, в полі, на ріллі...
А під ґанком важко дишуть,
Ніби цілий степ колишуть,
Груди Страдника Землі.