| Від упорядника | Новини | Зміст | Стежки | Подяка | Г.Чупринка |
| ВІДУН |
| Невідомій |
|
Сяє степ в червонім злоті, В травах тоне передзвін... Скільки з’явищ у природі, Скільки звуків і картин! Десь музика замирає, Десь прорвалась, десь бринить; Розум звуки провіряє І за ними лине вмить. Світло й тіні в золотінні, В фарбах райдужних злились І в шовковім шелестінні Степом-морем понеслись. З буйним степом в заговорі Я за хвилями біжу І з квітками на просторі Щастя-долю ворожу. Тихше, хвиле-серцегубко, Тихше, тихше, не лети! — Що я взнав, моя голубко, Будеш знать колись і ти!.. |
| 1910 |