Без сну

БЕЗ СНУ

І

Десь лунає спів витворний.
Плюскіт річки. Шепіт верб.
Морок сонний, морок чорний
Ріже сяйвом місяць-серп.

На просторі крапки-зорі,
Наче іскри, миготять;
Темну далеч метеори,
Мов ракети, золотять.

Сплять берези білокорі,
Порівнявшись в мрійний ряд;
В напівтемнім млистім фльорі
Ледве мріють стіни хат.

Місяць вище... Зорі глибше...
В сяйві шириться блакить.
Все, здається, спить і дише,
Все, здається, в сні тремтить!

ІІ

Тиходзвонний
Спів витворний,
Давніх струн не воруши!
Морок сонний,
Морок чорний,
Згасни ж, промінь прудкольотний,—
Всі самотні поривання,
Всі мої передчування
Заспокой і потуши!

ІІІ

Я самотний
І скорботний
Знищу тугу навісну...
Згасни ж, промінь прудкольотний,—
Я засну!..

1910