| Від упорядника | Новини | Зміст | Стежки | Подяка | Г.Чупринка |
| ОДЧАЙ |
|
Скажи — кому послать прокльони За всю отруту дум моїх, За сі пекучі смертні тони, За мій гіркий, кривавий сміх? Скажи — де винні, де невинні, І я в смертельному жалю Отруйні вигуки проклінні В ворожі душі переллю. Я кину в їх отруйні зерна, Я всім оддячу злом за зло, Щоб їх самих життя мізерне Довічне полум’я пекло! Чи, може, сам собою скутий У нерозгаданім жалю, Я зайву крапельку отрути У власну душу переллю? Тоді — нехай і ся краплина В мій повний келих упаде!.. Що для життя одна хвилина, Коли вже смерть з косою жде? |
| 1910 |