Від упорядника | Новини | Зміст | Стежки | Подяка | М.Чернявський |
СІЛЬСЬКА ОСІНЬ |
Минуло літо золоте. Холодне небо вкрили хмари, І темно-сизі їх отари На північ вітер десь веде. В тумані сонечко зіходить, У млі увечері згаса І вже не йде у небеса, А над землею шлях проводить Хвилястим протягом блідим Із димарів пахучий дим. Уранці в вогкому тумані Скотина йде на водопій. У кузні темрявій своїй Розводить жар коваль зарані; Кує, і іскри ген летять, У млі холодній погасають. Гудуть ціпи ще де у кого, І з клунь іде солодкий пах Соломи й зерна золотого, Що затаїлося в снопах. І день, і ніч шумить-гуркоче На річці млин, і тихий став Води ущерть собі набрав; Наливсь — мов греблю рвати хоче, Щоб скрізь по луках за селом Живим розлитись серебром. В неділю звечора палають Всю пізню ніч в хатах вогні. Музика грає... То справляють Бучні весілля, і пісні Несуться з хат у морок ночі... Прощайте, радощі дівочі, Прощайте, жарти вечорниць! Нових там славлять молодиць. |
1899 |