На верхів’я

НА ВЕРХІВ’Я

Греби, весляре, на верхів’я!
Король-весляре, на верхів’я!
В люстерці гроз
в люстерці снів
в люстерці гроз безмежних,
Король-весляре, гей, блисни
в люстерці гроз безмежних.
Ой, покотись надхмарним рокотом
що буйний грім.
Загогочи скаженим рокотом
що буйний грім.
Та закувала чуйна хмара
й заплакали дощі,
пішли отари —
попливли,
а потім сипалась вода.
Невже вгамує шквал
шалений подих-бій вітрів,
коли тендітна пані-тиша
за ними йде?
Греби ж, весляре, вище, вище,
І з тріском бунт! і з тріском стріл!
І знову зорі — в метеори
— Так на землі працюйте вік...