Від упорядника | Новини | Зміст | Стежки | Подяка | О.Стефанович |
ІВАСИК-ОРЛИК |
І.Б. |
І Був собі хлопчик Івасик. Ішла Івасикова мати Снопи в’язати І взяла Івасика з собою. Поклала його під копою: «В холодочку, В сповиточку Спи у спокою». Відійшла — та й за перевесло... А до дитини орла принесло. Надлетів скоб, Хлопчика — в дзьоб І поніс В ліс. Приніс його в кубло Орлиці під крило: «Сиди Та гляди. А я лечу на пасіку Принести меду Івасику». ... І росло маленя, Як орленя. II Якось у тому лісі козаки, За день втомившися таки, Відпочин держали, Коней попасали. Нараз — межи гілляч — Неначе плач. «Це пугач на дубі». — «А ти полізь-но та побач». І не пройшла й хвилина, Як той із дуба їм гука: «Та це дитина, любі. І то вірлина, А не яка!». Забрали знайду — І гайда! Що це Івасик, не знали, А що лежало між орлят, Як між братами брат, То Орликом назвали. І, дійсно, хлопченя Було, як орленя,— Лиш підросло крапельку,— Давай йому коня, Давай шабельку... . . . . . . . . . . . . . . . Отак З маленького Івасика — Каже казка — Став козак. |
Прага, 1936 |