Від упорядника |  Новини |  Зміст |  Стежки |  Подяка

О.Стефанович

ПОРТРЕТ

І хризантеми й орхідеї У зачарованій імлі, Але найліпшими у неї — Словополківські ковилі. Вона це квилила в Путивлі, Вона обходила шатри — Стріла і лук напоготівлі, А в серці — стязі і вітри... І, може... Жаско уявити... Ні, не втішався печеніг,— Коли й схопив, несамовитий, То не зборов, не переміг!.. Ось у зідханнях молитовних У Пирогощої вона, А ось Перунові жертовник В гаю дубовому ладна. Вночі Ярилові вгоджає, Не відмовляючи ні в чім, А вранці світить їй Почаїв Золотоглавієм своїм. Ще вчора в полум’я скакала, Купальних спрагненая чуд,— Сьогодні йде собі помалу На лаврських дзвонів перегуд. Її Пречиста — така сама, Як найдавніша із богинь. Від неї темними лісами Дихнула древняя Волинь.

Прага, 1938