Від упорядника | Новини | Зміст | Стежки | Подяка | О.Стефанович |
ВОЛИНЬ |
Забула ринь лінивая Горинь,— От-от зовсім затримаються води... Десь у лісах спинилися підводи, По саму вісь втопившись у дряглинь... Тече і ні розтопленая синь На стріхи хат, на ниви і городи... І сплять Садки, Кургани, Гориньгроди, І спить уся сонливая Волинь. Здається, й час зімкнув свої повіки,— Ніколи більш не литимуться ріки, Вози навік загрузли у багні... Як увірвать годину цюю млосну, Як закричать в цій важкій тишині, Щоб раптом все прокинулося зосну? |
Прага, 1930 |