| * * * |
|
Маслини в далі — чередою і неба золотий платок, а за вікном ходило двоє, сплелися руки їх хрестом. І другий став за ними скоро, поклав їй руку на плече. Немов блеснули метеори із тьми розстріляних очей. Якісь слова... простяг він руки, припав лицем їй до колін, а за вікном шуміло глухо і був холодний бій годин... І перший одійшов з журбою, за ним заплакав тільки дощ, а за вікном ходило двоє, тулились губи їх хрестом. |
| 1923 |