Від упорядника | Новини | Зміст | Стежки | Подяка | В.Симоненко |
МІЙ КИЇВ |
В ночі осінні, холодні й нудні Часто ввижається Київ мені. Вийду з палатки, у темінь пірну, Думкою-мрією в Київ майну. Мріють крізь хмари зорі вгорі, Мов на бульварі чудні ліхтарі. Вітер ущухне, то знов загуде — Аж сторонюся: тролейбус іде. Парки і сквери, театри і шум. Як вас прогнати із серця, із дум? Що мені діять — не можу забути Площу Богдана, вогні інституту. Що мені діять і як мені буть — Київ казковий не в силі забуть! В серці своїм на будову несу Києва горду і вічну красу. Стіни мурую, проспекти кладу, З степом безлюдним розмову веду: Бачиш, сюди ми зійшлися усі Тому, що служимо праці й красі, Тому, що мріє поставити кожен Місто, красою на Київ схоже! |
12.05.1953 |