| * * * |
|
Я – як і всі. І штани з полотна... І серце моє наган... Бачив життя до останнього дна Сотнями ран! От! І не треба ніяких слів! – За мовчанням вщерть зголоднів. Зійде колись велетенський посів Тишею вірних днів! Ось і не треба газетних фраз! – Біль є постійно біль! – Мовчки зросте десь новий Тарас Серед кривавих піль! |
| 1926 |