| * * * |
| Л. Мосендзові |
|
Поважна мова врочистих вітрин, Уривчаті передвіку аннали. — «Ми жали хліб. Ми вигадали млин. Ми знали мідь. Ми завжди воювали». — «Мене забито в чесному бою, Поховано дбайливою сім’єю. Як не стояти так, як я стою В просторій залі мудрого музею?»— Так виразно ввижається мені Палючими безсонними ночами: Я жив колись у простім курені Над озером з ясними берегами. |