| * * * |
|
З серцем, повним смутку-горя, Утомився я ходить І прийшов на берег моря, Щоб журбу свою втопить. «Хвилі, хвилі! Люту муку Ви з грудей моїх візміть... Утопіть її, гадюку, На край світу занесіть...» Стали хвилі і зітхнули... І крізь сльози бачив я, Як в журбі моїй тонули Море, небо і земля. |
| 1908 |